Афганістан: біль і пам’ять... » Факультет інженерно-педагогічної освіти
, -
ФАКУЛЬТЕТ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ
  • Css Template Preview
  • Css Template Preview
  • Css Template Preview
  • Css Template Preview
  • Css Template Preview

0

Афганістан: біль і пам’ять...

Опубліковано:17-02-2014, 08:41

Афганістан: біль і пам’ять...

 

Горить край лісу золотистий клен

 

Горить край лісу золотистий клен.

Це дерево найперше пожовтіло,

Зненацька спалахнуло і згоріло,

Як в матері один - єдиний син.

 

Залишив все - зелені явори,

І джерело, що серед поля бігло.

І колос житній, золотисто-стиглий.

І пагорб лисий древньої гори.

 

А мати, мов засохла тополина,

П’ятнадцять  років   виглядає  сина.

Ось  вітер  ворухнув  в  вікні  фіранку

Здається,  син  живий  стоїть  на  ганку.

 

Притихла  бідна,  тільки  серце  б’ється.

Синок  живий  їй   знову  видається.

Навіщо  йому  ті  скелясті  гори?

 Навіщо  їй  це  невимовне горе?

 

Афганська війна… Це трагедія і звитяга сотень тисяч солдат, мужність, доблесть і героїзм, кров і біль, душевні страждання і втрати яких будуть жити в наших серцях. Це не лише незагоєна рана, біль її учасників, це – застереження на майбутнє.

 

Афганістан: біль і пам’ять...

 

 Сьогодні ми шануємо пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та кланяємося тим, хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, вірили, що йдуть не воювати, а захищати. Війна тривала майже 10 років і вимагала великих жертв.

 

Афганістан: біль і пам’ять...

  

Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне…